Скачать Вадим Народицький - Твій біль нікого не їбе.
подпеватьТвій біль нікого не їбе,
Пора вже к етому привикнуть,
Прокинься ж бо, відкрий всі вікна,
Дивись у небо голубе.
Летить по небі самольот
У вирі облачних пампасів,
Пілот руліт своїм рульом,
Хоть путь так трудєн і опасєн…
Дівчину він до хлопця везе,
Магната везе до контракту,
Він вчених везе до конгресу,
Араба везе до теракту.
Чаклун над зіллями чаклує,
Гребець до фінішу гребе,
Твіль біль нікого не волнує,
Твій біль нікого не їбе…
Твій біль нікого не їбе,
Бо це, пардон, не біль країни,
Тому що в кожної людини
Є лічна рана, шо «зе бест»!
Коли ореш ти в мікрохвон,
Знаходять люди паралелі,
Ковбасить потім їх нєдєлю
От пари ріфм – і трьох імьон!
Та дівці не споєш в постєлі
І шефу вірша нє розкажеш,
Шо, мол, душа хворіє в тєлє,
Шо, мол, с тобой конкретна лажа…
В поетах образи цінують,
Реальність нафиг – по любе!
Твіль біль нікого не волнує,
Твій біль нікого не їбе…
З одним дівчиськом заціпився,
Вона у захваті від мене,
А я був п’яний, я напився –
О, Україно, рідна нене! –
Що, вже не можна раз напитись,
Шоб потім місяць розгрібати?!
То вже нікого не любити,
І вже нікого не їбати?!
Воно жеж звонить на телефон,
Воно ж чекає біля дома,
Воно мені єдва знакоме,
Таке файне… Та явно леве!
Воно питає: «Ну, і?» Ну, і?!
Я, що, поклявсь любить тебе?!
Твіль біль нікого не волнує,
Твій біль нікого не їбе…
Твій біль нікого не їбе,
Людей їбуть конкретні справи:
Чи лівий ти, чи, може, правий,
С квартірой, с тачкой – ілі бєз?
Ніхто до серця не допустить,
Не буде нянькатись с тобою,
Не відстьобне тобі капусти
Та не поділиться любов’ю.
Тож ізогнісь хоч інтегралом,
Чи встав собі у рота дуло.
Майбутнє на тебя насрало,
Бо ти просрав своє минуле
Отож, ползі по жизні в корчах,
І не кажи, що заблудився:
Буває так, шо дєнь іспорчєн,
А ти нє с той ноги родився!
…Коли розпатлане безсоння
Зриває маски театральні,
В чиюсь жилетку чи в кальсони,
Але ревеш вже натурально –
За всі проігранниє матчі,
За заплутавшую взаімность…
Ви плачете? Я тоже плачу,
Но друг от друга нам протівно!!!
…Коли ж своєю — чи чужею —
Ти смертю здохнеш, як собака,
Це значить, Бога заїбав ти
Постійним стогіном, однако.
Як у вишньовому садочку –
Звук заміраюшчій, пєчальний…
І всьо!!! Оркестр, могилка, точка!
…Оградка, квітки, в нєбє чайка.
І ось волають к Богу люди
І бьються в груди волохаті:
«Зачєм забрав його отсюда?!
Його ми встигли покохати!
Зачєм порвал струну тремтящу,
Бач, товариство все страдає,
Вєдь он такой бил настоящій!..
…А Господь їм відповідає:
«Яка струна? Не рвав струну я…
Вона сама случаймо – бем-м-м-м!
Ваш біль нікого не волнує,
Ваш біль нікого не їбе...»
за доставку спасибо Йасеню Н.М.